Наприкінці квітня Міністерство транспорту і зв’язку України створило міжвідомчу робочу групу з питань реформування залізничного транспорту України. До її складу ввійшли керівники ряду департаментів Мінтрансзв’язку, Міністерства економіки, Міністерства юстиції, Антимонопольного комітету, Фонду державного майна, керівники всіх українських залізниць, науковці та керівники галузевих громадських організацій.

 Про роботу цього координаційно-дорадчого органу, проблеми ринкової трансформації залізничних перевезень наш кореспондент веде розмову з членом Міжвідомчої робочої групи з реформування залізничного транспорту при Міністерстві транспорту і зв’язку України, співголовою асоціації «Європейська спілка транспортників України», депутатом обласної ради, Ф. Харутою.

– Федоре Григоровичу! Наші  сьогоднішні реалії, на жаль, дають підставу для відомого жарту про те, що коли хочуть загальмувати вирішення справи, створюють чергову комісію. Чи не станеться так й  у цьому випадку?

– Не став би категорично заперечувати. Як кажуть, у кожному жарті є доля правди. І все ж є ряд аргументів, які переконують у зворотному. Як на мене, один з найбільш переконливих є той, що ідея створення такого робочого органу не нав’язана зверху, а надійшла знизу. До прикладу, лише наша асоціація упродовж останніх років неодноразово вносила подібні пропозиції. Водночас ми надсилали Кабінету міністрів, Мінтрансзв’язку, «Укрзалізниці», Держмитслужбі України, іншим урядовим інституціям, свої напрацювання з питань внесення змін до ряду чинних законів, які гальмують розвиток національного ринку перевезень залізничним транспортом, зокрема вантажних. По-друге. Надто висока і ціна питання. З огляду на зміни геополітичного статусу України та необхідність докорінного реформування економіки, транспортна політика держави має стати особливо виваженою, повною мірою враховувати особливості цієї галузі та її роль у процесах економічних та соціальних перетворень. Криза лише підкреслила необхідність структурної перебудови на транспорті, без якої не можливе посилення державного регулювання природних монополій, зниження транспортних витрат у вартості продукції, визначення економічно-обґрунтованих тарифів, створення справжнього конкурентного середовища на ринку транспортних послуг. Кого може залишити байдужим, до прикладу, той факт, що за останній час майже у 10 разів скоротилися темпи оновлення основних фондів. Сьогодні кожен, хто причетний до цієї галузі, є свідком низької якості послуг, зниження провізної спроможності залізниць. А це уже - реальна загроза не лише подальшому розвитку економіки, але й національній безпеці України.

– Які завдання поставлені перед Міжвідомчою робочою групою?

– Вони визначені у відповідному положенні. Насамперед завданням групи є аналітична оцінка існуючого стану залізничного транспорту та запропонованої Міністерством транспорту і зв’язку програми реформування (ринкової трансформації) залізничного транспорту, яка потім буде затверджена постановою Кабінету Міністрів України. Ми повинні виробити спільні, узгоджені пропозиції з питань, що стосуються удосконалення законодавства, розробки необхідної нормативно-правової бази, організаційної структури, інших важливих моментів, пов’язаних з ринковою трансформацією галузі.

– Отже, робоча група, є своєрідним колективним експертом програми реформування (ринкової трансформації) залізничного транспорту. Що передбачає цей документ?

– У форматі інтерв’ю важко розкрити зміст Програми реформування залізничного транспорту. Тому наведу лише кілька основних моментів. Йдеться, насамперед, про розмежування господарських функцій і функцій державного управління галуззю. Перші має здійснювати відповідний орган державного управління у складі галузевого міністерства, другі – єдиний суб’єкт господарювання як національний перевізник, за яким буде закріплена інфраструктура залізничного транспорту. Програма передбачає також значне удосконалення існуючої у цій галузі фінансово-економічної системи. Її нова модель передбачає чіткий і прозорий розподіл фінансових потоків за видами діяльності. Передбачене програмою оновлення основних виробничих фондів залізничного транспорту планується досягти за рахунок збільшення інвестицій та впровадження інноваційної моделі розвитку. Мені неодноразово доводилося вести мову, у тому числі й на сторінках ЗМІ, про те, що не завжди мотивована тарифна політика, яку донедавна практикувала «Укрзалізниця», лягала додатковим тягарем на колективи недержавних термінальних комплексів, що функціонують на Чопському залізничному вузлі. Тому наразі переконаний, що позитивні наслідки передбаченого згаданою Програмою удосконалення тарифної політики – створення рівних економічних умов і стимулів для розвитку суб’єктів господарювання усіх форм власності, гнучкість і прозорість тарифів, лібералізація тарифного регулювання у конкурентних сферах, відчують всі учасники процесу перевезень.

– У який термін передбачається завершити програму реформування (ринкової трансформації) залізничного транспорту?

– Виконання Програми передбачає два етапи. Перший, підготовчий, включає поточний і наступний роки. Саме за цей період має пройти структурна реформа – створення урядового органу з функціями державного управління суб’єктами господарювання, які належать до галузі залізничного транспорту та створення державного підприємства «Укразалізниця», як єдиного суб’єкта господарювання зі статусом національного перевізника. На цьому етапі належить підготувати проекти ряду законодавчих та інших нормативно-правових актів, які необхідні для розмежування господарських функцій і функцій державного управління. У цій роботі важливими стануть і напрацювання міжвідомчої групи. Що стосується другого етапу, то він розрахований на 2010-2015 роки. Зокрема, у продовж цього часу буде створено державну акціонерну компанію «Укрзалізниця», удосконалено організаційну структуру у сфері ремонту вантажного та пасажирського рухомого складу, колійної техніки, формування механізму правового регулювання діяльності операторських компаній – перевізників та їх взаємодії з об’єктами інфраструктури, умов функціонування приватних операторських компаній, – вихід на ринок компаній операторів з власним парком локомотивів та вагонів тощо.

– У який спосіб організовано роботу  Міжвідомчої групи. Як проходять її засідання?

– Вся робота проводиться у відповідності до «Положення про Міжвідомчу робочу групу з реформування залізничного транспорту, згідно затвердженого плану. Наразі пройшли два засідання, які підтвердили, що найбільш важкі місця довгої і непростої дороги до ринкової трансформації залізничної галузі можна долати лише шляхом пошуку компромісів і згоди між владою, господарюючими суб’єктами, громадськими організаціями. До прикладу, на першому засіданні, що відбулося 13 травня, обговорено нормативно-правові, управлінські та фінансово-економічні передумови стратегії реформування залізничного транспорту. Оскільки при розгляді подібних питань, коли стикаються загальнодержавні й суто відомчі інтереси, кожна із сторін намагається відстояти свій «статус-кво» дискусії були гострими. Підставою найчастіше стає невідповідність існуючої правової бази новим реаліям. До прикладу, на сьогодні Державна адміністрація залізничного транспорту України здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про залізничний транспорт» та відповідного Положення затвердженого у 1996 році. Однак норми згаданих законів суперечать внесеним у 2006 році змінам до Господарського Кодексу України та прийнятому тоді ж  Закону України «Про управління об’єктами державної власності». Здійснення Державною адміністрацією залізничного транспорту, яка не входить до системи центральних органів виконавчої влади, функцій державного управління суперечать також положенням Указу Президента України «Про систему центральних органів виконавчої влади», Законам України «Про управління об’єктами державно власності», «Про природні монополії» та «Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського союзу». У кінцевому підсумку все це створило більше 20 різних протиріч у фінансово-господарській діяльності залізниць. Зустрічаються чимало інших «підводних рифів», які стимулюють намагання тієї чи іншої сторони «перетягнути ковдру» на себе. Однак, на моє переконання участь у роботі Міжвідомчої групи досвідчених юристів, науковців, керівників громадських формувань сприятиме тому, що врешті-решт і надалі домінуватиме чітка державницька позиція. Що стосується Асоціації «Європейська Спілка Транспортників України», то ми переконані, що напрацювання Міжвідомчої групи наблизять нас до розв’язання ще однієї проблеми. Йдеться про створення у перспективі операторським співтовариствам само-регульованої організації, яка має взяти на себе частину сьогоднішніх функцій державного регулювання. Форми і зміст цієї роботи можна відпрацювати.

– І насамкінець. Перший етап реалізації програми фактично співпадає з піком економічної кризи. Тож чи можна його вважати вдалим для початку таких серйозних змін на залізничному транспорті? Чи не занадто коротким є відведений для цього ресурс часу?

– Як би це банально не звучало, скажу таке. У ринкових умовах криза насамперед є реакцією на неправильне регулювання економіки. Нестала винятком у цьому й сьогоднішня кризова ситуація на залізничному транспорті. Саме вона й має стати прискорюючим імпульсом для формування нових корпоративних цінностей і клієнтоорієнтованого  бізнесу.

Транспортний ринок має відповісти на нові виклики. Що стосується ресурсу часу, то для корінних змін він завжди обмежений. Це – аксіома.

Розмову вів

Михайло Вовчанський